Твоя жертва — природна чи надприродна?
Коли Ісус розмовляв з Никодимом про народження від плоті та від Духа, Він дав зрозуміти: одного лише відвідування церкви чи читання Біблії недостатньо для справжнього духовного народження. Никодим був віруючим, добре знав закон, але жив у межах релігійної форми, без внутрішньої трансформації. Його віра була природною — такою, яка не потребує зусиль, не потребує жертви.
Багато людей і сьогодні зупиняються на зовнішньому: хрестяться, піднімають руки в молитві, дякують Богу, читають Писання, дотримуються певних правил. Це добре, але легко. Справжнє випробування — це жертва власної волі. Легко вірити в Бога природним способом, важко — надприродним. Але саме таку віру шукає Бог — ту, яка веде до повного зречення себе. Як сказав Ісус:
«Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе.»
(Від Луки 9:23)
Це означає відмову від гріховних бажань — помсти, гніву, заздрості, пожадливості.
Природна віра — це віра тих, хто народився від плоті й живе за тілом. Вона не передбачає внутрішніх змін, лише зовнішні релігійні дії. Такі люди можуть навіть почуватися задоволеними собою, але їхнє серце залишається в темряві гріха.
Натомість надприродна віра — це шлях повного посвячення. Коли людина по-справжньому віддає своє життя Богові, під час хрещення вона не просто занурюється у воду — вона ховає свою стару природу: гордість, амбіції, тілесні бажання. І тільки тоді Святий Дух може діяти, перетворюючи людину на нове творіння. Надприродна віра — це не тимчасовий план, а шлях до вічного життя.
Тож щоб народитися від Духа, недостатньо лише жертвувати речами або часом. Лише жертва самого себе — зречення власної волі, повна віддача серця й душі — веде до справжнього духовного народження і вічності з Богом.