Бог — це Дух, і тому жертви мають бути в дусі та правді
Наша віра залежить від того, на чому ми зосереджуємося: на золоті чи на Жертовнику. У минулому релігійні юдеї виконували свої релігійні обов’язки, думаючи, що догоджають Богові. Але насправді — ні, адже яка користь від жертви без духу?
Це схоже на стосунки з людиною, яка спочатку здається чудовою. Ви відкриваєтеся їй, але з часом вона виявляє, що її цікавить лише ваше тіло, а не ви сам(а). Так само і наші стосунки з Богом: Йому не потрібна лише ваша фінансова вірність у церкві — Він хоче вашої духовної вірності, вашого серця, зверненого до Нього у всьому.
Ісус сказав у Івана 4:23, що Бог шукає поклонників (богомільців), які вклоняються Йому в дусі та правді. Тобто — в дусі, що йде з глибини душі, і в правді — з щирістю та відкритістю, попри наші недоліки. Саме таку жертву приймає й цінує Жертовник — і саме її ви маєте ставити в пріоритет у своєму житті.
Бог хоче, щоб наші стосунки з Ним були чистими й святими, без обману, фальші чи прикидання — як у біблійній історії про вдову, яка мала лише дві монети, але віддала їх Богові добровільно й з відкритим серцем, прагнучи Йому догодити. Багатії ж давали великі пожертви, але жодна з них не була приємною Богові, бо вони давали з надлишку.
Всевишній наголошує на цьому в Ісаї 1:11–13:
«Нащо Мені многота ваших жертов? (…) Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!»
Отже, те, що справді догоджає Богові — це святе життя, відокремлене від гріха і цілковито Йому належне. Пожертвувати гроші — легко. Але жити у посвяті, віддаляючись від гріха — це справжній жертвенний шлях, і саме він приносить Богові радість.
