Пакет з картоплею
Учень попросив вчителя:
– Ти такий мудрий. Ти завжди в хорошому настрої, ніколи не сердишся. Допоможи і мені бути таким.
Вчитель погодився та попросив учня принести картоплю та прозорий пакет.
– Якщо ти на когось розлютишся і приховаєш образу, – сказав вчитель, – то візьми картоплю. Напиши на ній ім’я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.
– І це все? – здивовано спитав учень.
– Ні, – відповів учитель. – Ти повинен завжди цей пакет носити із собою. І щоразу, коли на когось образишся, додавати в нього картоплю.
Учень погодився. Минув якийсь час. Пакет учня поповнився картоплинами та став досить важким. Його дуже незручно було завжди носити із собою. До того ж та картопля, яку він поклав на самому початку, стала псуватися. Вона покрилася слизьким гидким нальотом, деяка картоплина проросла, деяка зацвіла і почала видавати різкий неприємний запах. Учень прийшов до вчителя і сказав:
– Це вже неможливо носити із собою. По-перше, пакет надто важкий, а по-друге, картопля зіпсувалася. Запропонуй щось інше.
Але вчитель відповів:
– Те саме відбувається і з тобою. Просто ти це одразу не помічаєш. Вчинки перетворюються на звички, звички – на характер, який породжує гнилісні вади. Я дав тобі можливість спостерігати цей процес збоку. Щоразу, коли ти вирішуєш образитися чи, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібний тобі цей тягар.
