Знати чи відчувати
Що спільного у серця з дияволом?
Обидва лукаві і вкрай зіпсовані.
«Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнаї його?» (Єремія 17:9)
Поки Ісус говорить про серце, як про джерело поганих думок: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.» (Від Матвія 15:19), Павло говорить про справи плоті, які виходять із людських сердець і подібні думкам: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (До Галатів 5:19-21)
Серце і тіло – це одне й те саме.
Учинки тіла та думки серця – це одне й теж.
Ми можемо сказати, що народжені від плоті, це все одно, що народжені від серця.
Як народжені від серця були зачаті в емоціях, так і народжені від тіла були зачаті у почуттях.
Таким «християнам» подобається дуже емоційне слово. Їм подобаються обійми пастора, а також показувати себе, чути похвалу, відчувати визнання та пошану.
Якщо цього немає, їхнє гаряче серце остигає, і вони залишають віру…
Народжені від тіла – це люди, вчинки яких на підставі емоцій. У церкві вони почуваються добре, але поза нею – вони почуваються холодними.
Вони живуть лише тим, що відчувають, чи не відчувають. Тому вони не можуть перемогти самі себе і тим більше світ.
Вони обдурені вірою, яка приходить із їхнього серця, що підкріплюється почуттями. Це місце, де народилася віра і продовжує там перебувати, дедалі більше зміцнюючись.
Емоційна порада, музика, емоційне служіння, поклоніння, повне емоцій, зрештою, їхня віра – це плід емоцій. І, можна сказати, це – лише піна.
Люди з такою вірою не можуть бути слухняними Слову Божому, перемогти обставини, гоніння та спокуси у пустелі.
Такий тип віри немає сміливості, щоб тримати меч і захищатися. Навіть, можливо, може захищати свою деномінацію, пастора, але ніколи – свою віру.
Її боягузтво все приймає, але не може боротися. Приймає навіть бути схожою на зло, аби тільки не боротися проти нього.
Віра від серця – це лише поверхня. Вона розплавляється перед вогнем битви. Вона затуляє вуха, почувши трубний поклик битви, біжить геть від битви.
Як Святий Дух може розраховувати на таких людей?
Релігії та релігійні люди саме такі. Усвідомлено чи несвідомо вони працюють у згоді з пеклом. Багато людей зігрівають свою віру «ковдрою» емоцій; інші ховаються за традиціями. А ще є не лише такі, а й просто теплі.
Але протилежно до релігійної віри існує мудра віра, яка думає, зважує все, розмірковує та оцінює.
Такий тип віри спирається на те, що Бог не може обдурити, та відмовитись від того, що обіцяв; вірить, що Він зробить те, що обіцяв. Ця якість віри не залежить від обставин, не дивиться назад і на всі боки. Вона завжди йде вперед, чого б це не коштувало.
І прикладом для нас є апостол Павло, який використовував мудру віру згідно з Божими думками. Він залишив дорогоцінну пораду:
«Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.» (До Филип’ян 3:13,14). У свою чергу він сказав Тимофію: «З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.» (2 Тимофія 1:12).
Він знав, а не відчував Того, в Кого ввірував.
І ви, читачу? Знаєте (розум) чи відчуваєте (серце) Того, в Кого вірите?
Єпископ Едір Маседо