Віддача Богу: чого насправді очікує від нас Господь Ісус

Справжня присвята Богові починається з усвідомлення того, що означає повністю віддати Йому своє життя. На основі Євреям 5:7–9 відкривається приклад Ісуса, Який цілковито спустошив Себе, показавши шлях для тих, хто прагне отримати Святого Духа. Ця думка веде до важливого й водночас незручного висновку: багато людей присвячують себе світським речам набагато більше, ніж духовним, хоча справжня віра вимагає саме повної й щирої відданості.

Чому цілковита віддача настільки важлива?

Богові не потрібне чисте минуле, курси чи роки в церкві — Йому потрібно, щоб ви спустошили себе на всі 100%. Так, Святий Дух не затримується, щоб увійти в життя людини. Все залежить від того, скільки часу людині знадобиться, щоб цілком віддати себе Йому. Ось чому для деяких це відбувається того ж дня, а для інших потрібні роки.

Що віддав Ісус — і чого Він очікує

Біблійна основа цього послання міститься в Посланні до Євреїв 5:7–9, де описується Ісус у Гетсиманському саду:

«Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою. І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння.»

Ісус не віддав «трохи». Він повністю спустошив себе — сльозами, кров’ю і глибоким стражданням. Зрозумійте: Господь не мучився через фізичний біль на хресті.

Якби йшлося лише про це, Він був би слабшим за мучеників, які помирали в ще жорстокіших тортурах. Справжній тягар був іншим. Адже Він ніс гріхи всього людства, став Жертовним Ягням, узяв на Себе все найгірше, що було в нас, щоб принести нам мир. Подумайте: один гріх уже обтяжує людину. Уявіть всі гріхи людства. Саме ця глибока скорбота змусила Його молитися так, що піт був, як каплі крові.

Коли Бог каже «ні» — і що це говорить про вашу віддачу:

У Гефсиманії Ісус попросив Отця: «Нехай обмине ця чаша Мене».

Молитва була почута, але відповідь була «ні».

І ви маєте це зрозуміти: іноді ви будете кликати, просити, плакати, а Бог скаже «ні». Проте Він укріпить вас, щоб ви могли прийняти цю чашу. Те, як людина реагує на Його «ні», показує, чи віддала вона свою волю Богові чи ні.

Коли Ісус НЕ є Господом — а лише аксесуаром:

Для багатьох людей Ісус — це лише аксесуар. Приємно мати Його, але Він не є необхідним. Люди читають Біблію, коли мають час. Вони моляться, коли мають час. Вони приходять до церкви, коли мають час. Ісус не займає місце Господа. Коли людська воля залишається головною, Бог не знаходить простору діяти. Ось чому багато хто не отримує Святого Духа — бо життя ще не належить Богові повністю.

Що робити зараз:

Щоб не лише слухати, але й практикувати, ось п’ять конкретних кроків:

1. Віддайте свою волю
   Прийміть рішення, що керуватиме Бог — а не ваші бажання.

2. Перестаньте ставитися до Ісуса як до аксесуара
   Він має бути центром, а не прикрасою.

3. Приймайте Божі «ні»
   Вони є частиною духовного зростання.

4. Позбавтеся того, що розділяє ваше серце
   Слава, гордість, залежності, люди, амбіції тощо.

5. Спустоште себе
   Святий Дух приходить лише тоді, коли вже нічого не залишилось не відданим.