Провина: ворог Бога і любові

Провина не є другом нікому. Той, хто її носить у собі, відчуває себе зобов’язаним залишити все як є, віддаляється від інших і від Бога. Провина не зцілює, не вирішує нічого, вона живить егоїзм і затягує нас у коло самопокарання.

Після того як Петро тричі відрікся від Господа Ісуса, його охопив сором. Він повернувся до риболовлі, ніби роки, проведені поруч із Учителем, були лише певним етапом у житті. Зовні здавалося, що він рухається далі, але всередині був зламаний. Проте Господь сам прийшов до нього, допоміг у риболовлі й під час трапези запитав: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене?» (Івана 21:16). Петро відповів: «Так, Господи», і почув у відповідь: «Паси вівці Мої».

Таким чином, Господь показав, що любов і покликання важливіші за провину. Він уже простив Петра й покликав його йти вперед, не озираючись назад. Якщо Господь уже простив, то навіщо продовжувати носити провину? Вона — марна. Любіть Його, служіть Йому та живіть згідно з тим покликанням, яке Він має для вас!