Прощення: початок Царства Божого
Слово Боже є незмінно вірним і ніколи не повертається порожнім. Воно несе в собі дух і життя та завжди відповідає на справжні потреби тих, хто його приймає. Його значення має глибокий вплив на життя людини, особливо у питанні прощення.
У Святому Письмі містяться відповіді на будь-які труднощі, з якими стикається людина, адже в ньому відображені самі думки Бога.
Навчаючи молитви «Отче наш», Ісус Христос показав, що Царство Боже є місцем, де утверджується воля Отця. Той, хто перебуває в цьому Царстві, підкоряється Божій волі, а відмова підкоритися свідчить про перебування поза ним. Серед усіх настанов цієї молитви особливе, вирішальне місце займає прощення.
Ісус навчав, що прощення — це шлях до Царства Божого. Той, хто прощає, отримує прощення, а хто не прощає — сам залишається непрощеним. Саме тому без прощення неможливе прощення з боку Небесного Отця.
Прощення – це не почуття
Почуття виникають у серці, але рішення приймає розум. Якщо покладатися на серце, людина ніколи не пробачить, бо серце оманливе і жорстоке. Тому Ісус не просив людей відчувати бажання прощати, Він наказав їм прощати. Це раціональне, розумне рішення, яке відповідає Слову Божому.
Затаєні образи, гіркота й ненависть є одними з найруйнівніших духовних тягарів. Вони сковують життя, руйнують стосунки, шкодять здоров’ю, справам і порушують єдність із Богом. Поки людина не прощає, вона перебуває в непослуху і, часто не усвідомлюючи цього, відкриває простір для дії зла.
Прощення звільняє
Рішення очевидне: моліться за тих, хто завдав болю. Навіть коли серце не приймає цього, рішення молитися і бажати добра достатньо, щоб очистити душу і відновити мир. Прощення звільняє того, хто прощає, і дозволяє Царству Божому керувати його життям.
Прощення — це не емоційний вибір, а духовне рішення. Послух Божому Слову є проявом живої, розумної й дієвої віри — тієї віри, що веде людину до Царства Божого.
