Практична віра

Коли ми відкриваємо Біблію, варто завжди замислюватися: що в ній практичне, а що лишається лише сухою інформацією?

Адже є знання, яке формує життя — і є знання, що просто накопичує «багаж фактів», але не змінює серце.

Практичне знання вчить, як жити перед Богом, як ставитися до ближніх, як будувати власний характер. Непрактичне — подібне до незрозумілих іноземних слів: звучить красиво, але нічого не дає, якщо його не застосовувати.

Я вірю в те, що справжня цінність знання — у дії.

Згадаймо Йова, його життя стало прекрасним прикладом віри. Його бездоганна поведінка уособлювала Христа. Його чесність і праведність говорили більше, ніж будь-які слова.

Він був справедливим у стосунках із людьми, бо мав страх Божий. Цей страх — не паралізуючий, а спрямовуючий — був компасом його життя. І щоб зберегти близькість із Богом, Йов тікав від зла.

А тепер запитання: чи легко так жити в нашому суспільстві, де мораль і духовність часто висміюють? Де панує егоїзм, а цінності розмиті?

Очевидно, ні!

Те ж саме відбувалося і за часів Ноя, Авраама, Ноеміні, Руфі, Даниїла. Суспільство тоді було не кращим. Але вони відрізнялися одним: вони практикували віру.

Хіба ж сьогодні ми не маємо такої самої нагоди? Навпаки — маємо! Бо саме зараз світ чекає від християн не слів, а прикладу. Ісус сказав Пилипові, коли той попросив показати Отця:

«Хто бачив Мене, той бачив Отця»
(Від Івана 14:9)

Ці слова — виклик і нам. Адже християни покликані стати «живими листами», показати Христа через власні вчинки. Не красномовність, а свідчення життя є справжнім принципом християнської віри.