Чи є смертним гріхом їсти м’ясо у Страсну п’ятницю?

За деякими традиціями вживання м’яса у Страсну п’ятницю вважається серйозним гріхом. Утримання від вживання м’яса вважалося формою покаяння і умертвіння плоті. Але чи це лише особисте переконання, чи воно має біблійне підґрунтя?

У Біблії не сказано, що їсти м’ясо у Страсну п’ятницю – це гріх:

• Причиною такої традиції було спонукати до роздумів і спогадів про жертву Ісуса Христа на хресті. Це може також вказувати на милосердя. У такому разі використовували страви на основі риби.
• Крім того, піст зазвичай відбувався у Страсну п’ятницю, на Страсному тижні, перед Великоднем. Це період для роздумів, які стосуються жертви Ісуса Христа на хресті.
• Таким чином, традиція утримання від червоного м’яса у Страсну п’ятницю вважається, за цією концепцією, формою жертви та поваги до пролиття крові Христа.
• Однак ця практика не міститься в біблійних заповідях. Це просто традиція.

Що насправді сказано в Біблії про Страсну п’ятницю:

• Варто лише озирнутися навколо, щоб зрозуміти, скільки зла і несправедливості трапляється в цьому світі.
• І, всупереч тому, що багато хто вірить, провина в усьому цьому лежить не на Богові, а на людстві, яке вирішило віддалитися від Його керівництва.
• Це люди, які практикують гріх. Але початкова ідея Бога полягала в тому, що ми будемо Його «образом і подобою» (Буття 1:26-28). Інакше кажучи ми мали Божественну природу. І це була робота Святого Духа: врятувати в нас цей праведний «образ і подобу».
• Однак, відколи гріх увійшов до людства, виникла проблема, бо «заплата за гріх смерть» (До Римлян 6:23). Тому хтось мав би померти.
• Але Бог у Своїй любові та милосерді запропонував альтернативу: життя Свого Сина, найкраще, що Він мав, як викуп за наше життя (Від Івана 3:16).
• Ось чому навчає пророк Ісая: «А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!»  (Ісая 53:5).
• Це справжнє значення Страсної п’ятниці.
• Отже, важливішим за дотримання традицій є щирий самоаналіз свого життя та примирення з Богом. Не просто словами, але через щире прагнення до змін.