Прощення

Той, хто прагне йти шляхами Господа Ісуса, не може відкидати один із найважливіших моральних законів — прощення. Християнство не змогло б існувати дотепер, і навіть прихід Господа Ісуса був би марним, якби дух прощення не діяв у серцях людей.

Біблія вчить нас, що Бог розуміє наші недоліки, помилки та слабкості, але Він ніколи не прийме тих, хто відмовляється прощати. Насправді, не пробачити — це вчинити несправедливість відносно самого себе, адже всі ми помиляємося.

“Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.”
(Мт. 6:14-15)

Якщо ми прагнемо отримати Боже прощення, ми повинні пробачати навіть найменші помилки інших. Якою б великою не була провина людини перед нами, вона завжди буде незначною в порівнянні з помилками, які ми зробили перед Богом Отцем, Богом Сином та Богом Духом Святим. Любити та прощати своїх ворогів — це обов’язок християн. Бог показав нам найбільший приклад прощення, адже через Господа Ісуса Христа Він пробачає тих, хто не заслуговує на це.

Людина, яка пробачає, завжди знайде прощення у Бога та людей, але той, хто не прощає, не матиме спасіння. Коли ми плекаємо образу на когось, то дозволяємо насінинці зла прорости у нашому серці, і чим довше ми залишаємо її там, тим важче буде її вирвати. Не варто намагатися забути про неї чи заглушити добрими справами — це не допоможе позбавитись від неї, адже рано чи пізно вона принесе свій руйнівний плід. Це одна з основних причин, чому ми стверджуємо, що прощення — це не просто чеснота, а життєва необхідність.