У щирій молитві саме серце говорить до Бога
Святе Письмо розповідає, що Анна була пригніченою жінкою, бо не могла мати дітей і терпіла приниження від іншої дружини свого чоловіка Елкани. Її біль був настільки глибоким, що навіть любов чоловіка не могла її втішити. Тоді вона пішла до Скинії і перебувала в молитві (1 Самуїла 1:10–18). Її вуста рухались, але голосу не було чути — бо її молитва виходила з глибини серця. Коли священник Ілій подумав, що вона п’яна, вона відповіла:
«А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п’янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.»
(1 Самуїла 1:15)
Так само і ми: щоб отримати милість від Бога, маємо вилити свою душу перед Ним. Але проблема в тому, що багато хто думає: чим більше молишся чи просиш, тим швидше отримаєш відповідь. Проте Бог не дивиться на кількість слів чи силу голосу — Він дивиться на щирість, з якою ми до Нього приходимо.
Коли ти щирий, Бог відповідає негайно — даруючи віру, впевненість і відвагу, щоб сказати: «Відтепер усе зміниться». І тоді сльози змінюються на мир у душі.
Коли ти віддаляєшся від усіх, стаєш на коліна і кладеш душу до ніг Господа Ісуса, навіть якщо зовнішні обставини не зміняться одразу, всередині тебе щось змінюється.
Можливо, ти зараз на самому дні, на межі терпіння і страждання. Тоді — стань на коліна і поговори з Богом щиро, визнаючи свої помилки, слабкості та гріхи. Лише Він здатен почути стогін твоєї душі і зійти до тебе — щоб принести у серце впевненість, що відповідь вже близько.
